Без категорії

Винесення Чесного і Животворного Хреста Господнього

Місяця липня на 1-ий день

Святкування Винесення Чесного Хреста Господнього встановилося у цей день за правління благочестивого царя грецького Мануїла, великого ж князя руського Андрія Георгійовича від святішого патріярха царгородського Луки, і від митрополита київського Костянтина і Нестора, єпископа ростовського. Встановилося те святкування з такої причини: Мануїл-цар із великим князем руським у мирі і братолюбстві перебував. Одного дня вийшли вони на війну, той — із Царгорода на сарацинів, цей же — із Ростова на волгар. (У Ростові-бо тоді великий князь Андрій перебував, Болгарами ж називався народ невірний, від Волги-ріки так названий, бо внизу коло неї жив.) І дарував Господь Бог обом перемогу і здолання супротивних: цар грецький здолав сарацинів, князь же руський переміг волгар і підкорив їх собі, зробивши їх данниками своїй державі. Мав же великий князь Андрій такий звичай: коли йшов на війну проти супостатів, брав зі собою в полки свої чесну ікону Пречистої Владичиці нашої Богородиці, яка тримала на руках предвічне дитя Христа, Спаса нашого, разом же і чесний хрест Господній, його ж два пресвітери у священичих ризах носили в його полках. Виходив на війну, проливаючи багато молитов слізних до Христа Бога і до Пречистої Богоматері, і причащалися всі Божественних Таїнств Тіла і Крови Христових. Такою зброєю непереможною озброювався більше, ніж мечем і списом, і більше покладався на допомогу Всевишнього, ніж на хоробрість і силу воїнства свого, добре знаючи слова Давида: «Не сили кінської хоче, не в литках мужів благоволить, благоволить Господь у тих, хто боїться Його, і в тих, хто уповає на милість Його». Ще ж і воїнство своє той благовірний князь прикладом благоговійності своєї молитви і велінням до молитов заохочував, і всі перед іконою Пресвятої Богородиці і Чесним Хрестом, впавши на коліна, зі сльозами молилися. Казав же, взираючи на ікону, великий князь у молитві своїй так: «О Владичице, що народила Христа, Бога нашого, кожен, хто уповає на Тебе, не загине. Я ж, раб твій,маю Тебе, після Бога, за стіну і покров, і хрест Сина твого — за зброю на ворогів, з обох боків гостру. Тому проси того,кого на руках тримаєш, — Спасителя світу, аби сила хресна була як вогонь, що обпалює лице супротивних, які хочуть з нами війни. І Твоє всесильне заступництво нехай допоможе нам і подолає ворогів наших». Після достатньої ж молитви святу ікону і Чесний Хрест всі поцілували й рушили сміливо на ворогів своїх. І допомагав їм Господь силою хресною, і Пречиста Богородиця допомагала їм своїм за них перед Богом заступництвом.

Такий звичай великий князь завжди мав, таким чином і на волгарів з військом своїм вийшов, як же колись великий Костянтин-цар, знамення хресне несучи перед собою. І, йдучи на щит, билися із силою Болгарською, і, здолавши їх, гналися за ними, і взяли чотири їхні гради, п’ятий же Бряхимов на Камі-ріці. І коли повернулися із січі поганих до стану свого,бачили, як виходило з ікони Спасителевої і Пречистої його Богоматері проміння пресвітле, наче вогненне, і цілий полк осявало. Було ж це місяця серпня в перший день. Знову-бо великий князь дістав мужність і більшу смілість, обернув силу свою на поганих, і попалив гради ті вогнем, і спустошив ту землю, а на інші гради, що залишилися, наклав данину, і повернувся з торжеством.

Також і грецький цар Мануїл із воїнством своїм на сарацинів вийшов, бачив того ж дня від ікони Спасителя і Богородиці, які з Чесним Хрестом у полку своєму мав, таке ж чудо: проміння вогненне виходило і цілий полк покривало. І переміг у той день силу сарацинську. І сповістили посланнями своїми один одному про свою, поміччю Божою, над ворогами перемогу і про чудесне сяйво від образу Спасителя, і прославили Бога. І, порадившись із найголовнішими архиєреями своїми, постановили святкувати день той, першого серпня, віддаючи дяку Христові Спасителю і Пречистій Його Богоматері, на спогадування сили хресної, якою ж озброєні перемогли супостатів. Звеліли виносити Чесний Хрест зі святого вівтаря руками священика і ставити його посеред церкви, щоб поклонялися йому всі християнські люди і з любов’ю його щоб цілували, прославляючи розіп’ятого на хресті Христа Господа. Ще ж і робити освячення води звеліли архиєреї. І назвався празник той Винесення Чесного Хреста, бо на ріки, і криниці, і джерела хрест зі славною ходою виносили разом зі святими іконами.