У той самий день повість про чудотворну ікону Пресвятої Богородиці, яку називають Грузинською

Місяця серпня на 22-ий день

У Великороси є край Двінський, що називається так від ріки Двіни. Він доходить краєм до великого моря океану Північного, по якому ж і кораблі приходять із західних країв до Росії, а ріка Двіна тече в той великий океан. Є ж у межах тої Двінської області інша ріка, що називається Пінега, яка впадає в ту велику ріку Двіну й уздовж якої є багато сіл. Біля тої ріки — гора велика та превисока, що називається Чорною, тягнеться до того ж великого моря-океану на північний бік, має дуже велику довжину, десь зо п’ятсот поприщ. Була вона раніше пуста, не заселяли її люди. У рік же від створення світу -й, за одкровенням Божим, один єрей того ж краю, на ім’я Мирон, створив на тій горі монастир в ім’я Пресвятої Богородиці, й пізніше був його ігуменом, За царювання благовірного царя й великого князя всієї Росії Михаїла Феодоровича, перський цар Шах Аббас полонив Іверську землю й здобув там вельми цілющу Ризу великого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа і взяв її. Тоді й багато інших святинь і чесних ікон перси забрали звідти й принесли в Персію — не задля пошанування (бо нечестиві), а щоб продати їх російським купцям, бо тоді російських купців багато було в Персії, і знали перси, що вони з шаною ставляться до поклоніння святим іконам.

Трапилося ж бути там одному купцеві з града Ярославля, на ім’я Стефан, приставникові маєтку громадянина Ярославського, на ім’я Георгій. До того Стефана один перс приніс ікону Пресвятої Богородиці, прикрашену сріблом і золотом, аби той купив її в нього. Благочестивий же той муж з великою радістю купив у нього ту чесну ікону. У той самий час, коли купив він святу ікону в Персії, було явлення Боже уві сні в граді Ярославлі раніше згаданому панові його Георгію, і був голос, що говорив: «Приставник маєтку твого в Персії купив тобі безцінні перли, і коли принесе тобі, пошли те в межі Двінської області, у Чорну гору». Георгій же, збудившись зі сну, багато розмірковував про видіння, не знав, що то за перли ані де Чорна гора. І за якийсь час прийшов із Персії раніше згаданий приставник маєтку його Стефан і приніс йому чесну ікону Пресвятої Богородиці, яку купив у Персії. Георгій же з радістю її прийняв і, згадавши видіння, сказав: «Ось справді безцінний бісер, про який мені в сонному видінні було сказано». І скоро, за наказаним йому, пішов у межі Двінської области й досягнув монастиря Чорної гори з чесною іконою Пресвятої Богородиці, яка від назви краю Грузинського назвалася Грузинською. І багато з маєтку свого золота, і срібла, й інших речей церковних, і книг досить монастирю тому дав.

У час же принесення тої святої ікони (ще був там і благочестивий муж той Георгій) ігумен з братами служили в церкві вечірню. Монах обителі тої, на ім’я Питирун, сліпий на очі та глухий на вуха від давніх літ, який був у лікарні монастирській, у час співу того вийшов у сіни перед келію свою помолитися. І молився він. Раптом світло велике осяяло його. Він же вельми налякався через те, адже багато років не бачив світла. І думав, що то примара бісівська.

І поклав на собі знамення чесного хреста, і возвів очі свої на велику ту гору, і бачив на ній світлість, що, як промінь сонячний, світила. Коли ж помолився, зразу почав очима бачити й вухами чути. Після ранкового славослов’я прийшов на собор, розповідаючи ігуменові й братам про зцілення, яке йому сталося. І всі, що там були, прославили Бога.

Бачачи преславне це чудо, благочестивий той муж Георгій збудував прегарний храм у монастирі тому на славу Пресвятої Богородиці. Від святої ж ікони почало більше чуд відбуватися з тими, що на різні недуги хворіли. Жінку одну, що Неоніла називалася й розслаблена була, благодать Богородична зцілила. І другу, на ім’я Феодосія, яка мала хворі очі, вилікувала. І чоловікові одному, на ім’я Кодрат, що біснувався, і гнаний був бісами крізь пущі десять тижнів, і нічого не їв, і вже з голоду гинув, у пустелі Пресвята Богородиця явилася і, з голоду підкріпивши, дорогу до дому батьківського йому показала. І звеліла йому у свою обитель до чудотворної її ікони прийти, повне здоров’я йому подати обіцяючи, що й подала. И іншого чоловіка, на ім’я Іоанн, що був рибалкою і на озері тонув, і вже занурювався, від потоплення вирятувала. І ще одному чоловікові, що був із приморського краю, на ім’я Павло, який рік часу на внутрішню хворобу дуже страждав, явилася в недузі його, Божественного Писання його навчила й від хвороби звільнила. Ще й від смертоносних різних недуг зцілила: болю живота, і пухлин, і різних хвороб очей і зубів, і тих, хто від нечистих духів терпів, і тих, що від чарів страждав. І навіть донині робить незліченну кількість різних чуд. І не лише там, а й у царюючому граді Москві від переписаної святої чесної ікони, що стоїть у церкві Святої Тройці поблизу воріт святої Варвари, багато діється чуд для тих, що з вірою приходять, на славу народженого з Неї Христа Бога, з Отцем і Святим Духом славленого. Амінь.