Без категорії

Страждання святої мучениці Миропії

Місяця грудня в 2-й день

Свята діва Миропія народилася в Ефесі-граді, у християнських батьків, і святим хрещенням була просвічена, коли батько її вже з життя відійшов.

Виховала ж її мати у страху Божому, і мала ласку Миропія ходити до гробу святої мучениці Єрміонії, одної з доньок святого апостола Пилипа, з її мощів миро цілюще витікало. Брала-бо Миропія з мира святої Єрміонії і, те недужим подаючи, зцілювала їх. Царював же тоді Децій, що підняв гоніння на християн. Через те мати, взявши Миропію, відійшла на острів Хіоський, маючи там дідівський спадок. І перебувала з донькою своєю в хаті, зачинившись, і Богу молилася. Одного разу, коли дійшов князь Нумеріян на острів той, взятий був блаженний Ісидор як християнин, муж дивовижний і побожний, саном воїн. Його ж, що не хотів відректися Христа і відвертався від поклоніння ідолам, князь, мучивши всіляко, на посічення мечем засудив і в хащі на поїдання звірам і птахам кинув, і сторожів на віддалі поставив, щоб не викрали християни тіла мученицького. Свята ж діва Миропія, спонукана ревністю божественною, прийшла вночі зі своїми служницями, забрала таємно тіло мученикове і, чесно покадивши, у призначеному місці поклала. Князь, побачивши, що украдено тіло Ісидорове, закував сторожів залізом і по всьому острові водити їх і випробовувати звелів, кажучи, що якщо не знайдуть украденого тіла до визначеного дня, то голови їм стяті будуть. Тоді свята Миропія, бачачи сторожів, яких мучили, залізом скували і волокли, а ще й почула, що і голови їм мають стяти, збентежилася душею і сказала собі: “Якщо вони через моє викрадення так страждають й усічені будуть, то горе мені на Страшному Суді, і буде мучитися душа моя, винна в убивстві тих людей”. І раптом крикнула воїнам: “О друзі, що тіло загубили, я взяла його у вас, сплячих”. Воїни ж, почувши, негайно взяли її і поставили перед князем Нумеріяном, кажучи: “Це та, пане, що мертвого викрала”. Спитав же князь святої: “Чи правду про тебе кажуть?” Свята ж відповіла: “Правду”. І сказав князь: “Як посміла ти, проклята жінко, це зробити?” Вона ж каже: “Посміла, щоб зневажити й оплювати твоє окаянство і безбожність” . Через ті слова гордий князь дуже розсердився і зразу наказав палицями немилосердно бити її. І били її довго. Потім за косу волочили її по цілому острову і по всіх усюдах мучили, врешті напівживу замкнули у в’язниці. Опівночі, коли свята молилася, світло осяяло всю в’язницю і лик ангельський постав перед нею, а серед них святий Ісидор. Співали ж усі пісню трисвятую. Поглянув Ісидор на мученицю і мовить: “Мир тобі, Миропіє, наближаються твої молитви до Бога, і будеш з ними, і приймеш вінець, приготований для тебе”. Вона святому Ісидорові й каже: “Зараз свята мучениця Миропія, радіючи, передасть дух свій Господеві”. І сповнилася в’язниця невимовної добропашности, що й тюремники, зачувши, вжахнулися і здивувалися. Один же з них, ясно все те бачачи й чуючи, побіг до пресвітера, детально оповів, і святе хрещення прийняв, потім і мученицьку смерть знайшов. Тіло ж святої Миропії християни взяли й у славному місці чесно поховали, славлячи Бога.