Мученик Полієвкт

Місяця січня в 9-й день

Святий Полієвкт був першим мучеником у вірменському місті Мелітині. Він був воїном за імператора Декія (249-251) і постраждав за віру в Христа за імператора Валеріана (253-259). Святий був другом воїна Неарха, твердого християнина, а сам, ведучи доброчесне життя, залишався язичником.

Коли настало гоніння на християн, Неарх сказав Полієвкту: “Друже, ми скоро розлучимося з тобою, мене візьмуть на муки, а ти, мабуть, зречешся дружби зі мною”. Полієвкт відповів йому, що бачив уві сні Христа, Який зняв з нього одяг і надів інший, світлий. “З цієї хвилини, – сказав він, – я готовий служити Господу Іісусу Христу”.

Запалавши духом, святий Полієвкт вийшов на міську площу, розірвав царський указ про обов’язкове поклоніння ідолам, що висів там, і вибиві з рук жерців ідолів, яких вони несли.

Тесть його, правитель Фелікс, якому було доручено виконувати царський указ, жахнувся вчинку святого Полієвкта і заявив, що тепер він повинен буде померти. “Іди, прощайся з дружиною і дітьми”, – сказав він. Прийшла дружина і стала в сльозах благати чоловіка відректися Христа, заплакав і тесть його Фелікс. Але святий Полієвкт залишився непохитним у своєму рішенні постраждати за Христа. З радістю схилив він свою голову під меч ката і хрестився у власній крові († 259). Незабаром, коли Церква Христова за рівноапостольного Костянтина запанувала в усій Римській імперії, в Мелітині було споруджено храм в ім’я святого мученика Полієвкта. Багато чудотворень звершувалося завдяки молитовному заступництву святого Полієвкта. У його храмі гаряче молилися про дарування сина батьки преподобного Євфимія Великого (пам’ять 20 січня). Народження великого світильника православ’я 376 року відбулося, таким чином, з благословення святого мученика Полієвкта. Шанувальником його пам’яті був також святитель Акакій, єпископ Мелітинський, учасник III Вселенського Собору і великий поборник вселенської істини. Як на Сході, так і на Заході мученика Полієвкта шанують як хранителя клятв і договорів.