Без категорії

Страждання другого святого мученика Юстина і тих, що з ним

Місяця червня на 1-й день

У той час, коли нечестиві ідолопоклонники по всіх краях і градах видали нечестивий наказ проти доброчесних християн, які благому закону скорялися, аби кожного, хто вірить у Христа, примушувати до ідольської жертви, — взято було святих мучеників: Юстина, Харитона, Харитю, Євелпіста, Єракса, Пеона і Валеріяна — і в Рим приведено, перед Рустиком, єпархом градським, на суді поставлено. І сказав єпарх до Юстина: “Підкорися богам і царському велінню, щоб не бути засудженим”. Святий же Юстин відповів йому: “Ніхто не може бути засуджений, хто заповідей Спасителя нашого Ісуса Христа слухає”. Спитав єпарх: “Якого ти учення?” Відповів Юстин: “Всіляких учень зовнішніх намагався вивчитися і у всіляких науках вправний був, тоді до істинного християнського учення приєднався, хоч це і не подобається тим, що в неправедному мудруванні блукають”. Тоді Рустик сказав: “Чи те, о окаянче, учення любиш, що суперечить нашому розумінню?” Відповів святий Юстин: “Так, люблю, бо дотримуюся праведних догм християнських”. Єпарх сказав: “Яка ж та догма?” Відповів Юстин: “Правдива догма, якої християни з благочестям дотримуються. Це: Бога єдиного знаємо, Господа і Творця всього видимого і невидимого, і Господа Ісуса Христа, Сина Божого, визнаємо, про якого колись пророки провістили, який має прийти судити людський рід. Він — спасення проповідник і учитель для тих, хто бажає наставитися на добро, про Його ж нескінченне божество, я, людина немічна й менша від усіх, не вмію добре промовляти, визнаю, що це діло пророків, вони-бо прихід Сина Божого, як же я казав, на земне коло згори перед багатьма віками сповістили”. Спитав єпарх: “На якому місці християни сходяться?” Відповів Юстин: “Кожен приходить туди, де хоче і може. Чи ти думаєш, що ми всі збираємося в одне місце? Бог християнський ніяким місцем не обмежений, але, як невидимий, землю і небо наповнює, і всюди вірні Йому поклоняються і Його славу всюди шанують”. Сказав єпарх: “Скажи нам, на якому місці сходитеся і учнів своїх де збираєш”. Відповів Юстин: “Я поблизу дому Мартина одного при лазні, названій Тиміотини, дотепер перебував, прийшов же у град Рим вдруге. І якогось иншого, окрім названого, не знаю місця, і якщо хтось до мене приходити хотів, того приєднував я до істинного учення”. Сказав Рустик: “Отже, ти християнин?” Юстин же відповів: “Так, християнин”. Тоді єпарх сказав до Харитона: “Невже і ти християнин?” Відповів Харитон святий: “Християнин і я, з Божої помочі”. Після цього спитав Рустик жінку блаженну Харитю, чи й вона Христової віри. Сповістила і вона йому себе, Божою благодаттю, християнкою. Тоді Рустик сказав до Євелпіста: “А ти хто?” Він же відповів: “Царський раб, проте християнин, від Христа самого свободою обдарований, і Його милосердям і благодаттю тої ж надії, що й ті, яких бачиш, став причасником”. Після них єпарх спитав Єракса, чи й він християнин. Йому ж Єракс відповів: “Справді і я християнин, того ж Бога шаную і поклоняюся Йому”. Спитав єпарх: “Чи Юстин вас зробив християнами?” Відповів Єракс: “Я був і буду християнином”. Стояв ж там і Пеон святий, сказав: “І я християнин”. І сказав єпарх: “Хто тебе християнства навчив?” Відповів він: “Від батьків я прийняв добре це ісповідання”. Після того Євелпіст мовив: “І я від батьків своїх християнином бути наставлений, проте, Юстинових слів послухавши, більше зміцнів у християнській вірі”. Єпарх же спитав: “Де батьки твої?” Відповів Євелпіст: “У Каппадокії”. Єпарх же спитав і Єракса: “У якій країні твої батьки?” Йому ж відповів Єракс: “Справжнім батьком нашим є Христос, а мати — віра, якою в Нього віруємо. Земні ж батьки мої переставилися, я ж, з Іконії Фригійської ідучи, сюди прибув”. Спитав же єпарх Валеріяна, чи християнином є і чи богів їхніх не шанує. Відповів Валеріян: “І я християнин, поклоняюся єдиному істинному Богові, ваших же богів зневажаю”. Знову єпарх звернувся до Юстина, кажучи: “Скажи, ти, що красномовцем називаєшся і думаєш, що істинного вчення дотримуєшся: якщо від голови по цілому тілі зранений будеш, чи сподіваєшся, що через те маєш зійти на небо?” Відповів Юстин: “Сподіваюся, що і я ту ж у Господа мого буду мати винагороду, яку приготовано для тих, що Христового вчення дотримуються, якщо перетерплю муки, про які говориш. Знаю-бо, що для всіх, які благочесно прожили і за Бога свого постраждали, Божа благодать бережеться, доїси весь світ мине”. Тоді єпарх Рустик запитав: “То що, думаєш на небо зійти і якусь винагороду від Бога свого прийняти?” Відповів Юстин: “Не думаю, але точно знаю і без сумніву на те сподіваюся”. Далі Рустик сказав: “Тепер перейдімо до потреби, яка перед нами: зійдіться і всі разом богам принесіть жертву”. На це Юстин відповів: “Ніхто ж, що добрий розум має, не захоче благочестя позбутися, у блуд і беззаконня впасти”. Єпарх Рустик сказав: “Якщо наказам нашим не підкоритеся, муки без всілякого жалю терпітимете”. Юстин же відповів: “Справді бажаємо заради Господа нашого Ісуса Христа муки перетерпіти і спастися, те-бо нам забезпечить спасення і дерзновення на Страшному Його Суді, перед ним же цілий світ Божим велінням стане”. Так й инші всі святі мученики сказали, додаючи й таке: “Роби швидко, що хочеш, бо ми — християни, ідолам жертви не принесемо”. Це чувши, єпарх виголосив такий вирок: “Тих, що богам принести жертви і царському велінню підкоритися не хочуть, палицями б’ючи, на смертну кару відвести, і голови їм відтяти, як же римські закони наказують”. І так святих мучеників, які славили Бога, на звичне місце вивели і після прийнятих ран сокирою потяли. Так у визнанні Спасителя вони закінчили страждання. Після цього хтось з вірних таємно взяв тіла їхні чесні і на місці достойнім поховав — співдіяла благодать Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж слава навіки-віків. Амінь.