Без категорії

Слово на Обрізання Господнє

Місяця січня в 1-й день

Господь наш Ісус Христос, коли сповнилося вісім днів від Різдва Його, захотів перетерпіти обрізання: і щоб виконати закон — “не прийшов, каже, зруйнувати Закон, але виконати”[1], — скорявся-бо Закону, щоб йому належне й підвладне вільно вчинити, як же говорить Ангел: “Послав Бог Сина Свого, що був під Законом, щоб тих, хто під законом, викупити”[2], і щоб показати Себе, що прийняв плоть справжню, і щоб загородилися уста єретиків, які говорили, нібито Христос не прийняв на Себе справжньої плоті людської, але привидом народився. Обрізався, щоб очевидною була Його людськість, бо якщо не вбрався б у нашу плоть, то як можна було обрізаному бути привидові, а не плоті? Говорить святий Єфрем Сирин[3]: “Якщо б не був плоттю, то кого б Йосип обрізав. Але тому що плоть була справжня, то й обрізався як чоловік, і кров’ю справжньою обагрилося немовля, як син чоловічий, і боліло, і плакав від болю, як же властиво природі людській. Ще ж і для того плоттю обрізався, щоб духовне ввести нам обрізання: закінчив-бо старий, той, що по плоті, закон, почав новий — духовний. А так, як же старий плотський чоловік обрізав чуттєву плоть, так духовний новий обрізати мусить помислові пристрасті: лють, гнів, заздрість, погорду, нечистоту й инші гріхи та гріховні бажання. У восьмий же день обрізався, кров’ю Своєю пишучи нам життя майбутнє, яке учителі звичайно восьмим днем або віком називають, — так нинішнього канону творець Стефан у четвертій пісні говорить: “Майбутнього безперервне восьмого віку життя зображає, у нього ж Владика обрізався [плоттю]”. Але і святий Григорій Ниський[4] говорить таке: “Восьмидневне [обрізання] законоположилося, восьмим днем майбутній восьмий вік назнаменовуючи”.

Знати й те належить, що обрізання у Старому Завіті встановлено було як образ хрещення й очищення гріха прабатьківського, хоч і не очищається він зовсім обрізанням аж довільного пролиття Христової крови за нас і страстей, бо лише прообразом очищення справжнього було обрізання, а не самим справжнім очищенням, що його здійснив Господь наш, взявши гріх зсередини і прибивши його на хресті, а замість старозавітного обрізання новоблагодатне узаконив з води і Духа хрещення. І було тоді обрізання наче карою за первородний гріх і знаменням того, що немовля, яке обрізається, серед беззаконних зачате, за словом Давида: “І в гріхах родила його мати його, через що рана залишається на тілі дитини”[5]. Господь же наш безгрішний був, бо уподобився нам у всьому, окрім гріха, як же змій той мідний, що в пустелі Мойсеєм зроблений: змій був подобою, але без отрути зміїної[6]. Так і Христос людиною був справжньою, але гріха людського не знав і від безгрішної і безмужньої матері понад природу народився. І не треба було Йому терпіти гріховних тих ран обрізання законного як безгрішному і тому, що Сам законодавцем є, але тому, що прийшов взяти на Себе гріхи всього світу, і як же говорить апостол: “Не пізнавши гріха, по нас гріхом був [вчинений]»[7], — бо так, як грішник, хоч і безгрішний, терпить обрізання. І більше виявив Владика наш смирення в обрізанні, ніж у Різдві Своєму. У Різдві-бо прийняв на Себе образ людини лише, говорить апостол: “У подобі людській бувши, і образом виявився як людина”[8]. В обрізанні ж прийняв на Себе образ грішника, як грішник терпить рану, за гріхи встановлену. І в чому не був винен, за те, як винний, постраждав, ніби з Давидом говорячи: “Що не брав, те віддав”[9] — до якого гріха не є причетний, за той візьму біль обрізання. Захотів же прийняти обрізання, починаючи страждати за нас і куштуючи тої чаші, яку мав до кінця випити, сказавши на хресті: “Здійснилося”. Проливає краплі крови з крайньої плоті, поки з усього тіла вона потоками точитися буде. Немовлям терпіти починає і страждань навчається, щоб, коли буде дорослим мужем, легше перетерпіти найлютіші страсті, — з юности-бо до мужніх подвигів звикати треба. Життя людське, трудів сповнене, є наче день, маючи свій ранок — народження і смерть — вечір. Зранку-бо, з пелюшок, чоловік обожествлений — Христос — виходить на працю Свою, на труди, в трудах з юности. І на працю Свою до вечора того, коли сонце змеркне і пітьма буде по всій землі до години дев’ятої. Промовляє до юдеїв: “Отець мій дотепер працює, і Я працюю”[10]. Що ж Господь наш робить? — Спасіння наше. Спасіння вчинив посеред землі. Щоб досконало ж те зробити, зранку, з юности взявся за діла, починаючи терпіти біль тілесний, разом і серцем за нами, як за дітьми, боліючи, допоки вобразиться у нас сам Він, Христос. Зранку кров’ю починає сіяти, щоб до вечора зібрати викуплення нашого плід прекрасний.

Наречено було в обрізанні божественному немовляті ім’я Ісус, яке приніс із Небес Архангел Гавриїл у той час, коли благовістив про зачаття Його Пречистій Діві Марії, перш ніж зачався в лоні, тобто навіть перед тим, як погодилася Пресвята Діва зі словами Благовісниковими, перед тим, як сказала: “Я Раба Господня, хай буде мені за словом Твоїм”[11]. У тих-бо її словах зразу слово Боже плоттю стало, вселившись у Пречисту і Пресвятішу її утробу. Те-бо пресвятіше Ім’я Ісус, що його Ангел перед зачаттям прорік, на обрізанні далося Христу Господові, що було вісткою спасіння нашого. “Ісус”-бо спасіння означає, як же пояснив той же Ангел Йосипові, у сні явившись і кажучи: “Наречеш ім’я Йому Ісус, Він-бо спасе людей Своїх від гріхів їхніх”[12]. Але й апостол святий Петро про ім’я Ісусове свідчить, кажучи: “Нема в иншому ні в одному ж спасіння, нема-бо иншого ІМЕНИ під небесами, даного серед людей, у ньому ж належить спастися нам”[13]. Це ім’я спасенне ІСУС перед усіма віками у Троїчній Раді було наперед приготоване, написане й аж дотепер зберігалося для нашого відкуплення, нині ж, як безцінний бісер, на викуплення роду людського зі скарбів пренебесних принесене і Йосипом в откровення всім подане, безвісне ж і тайне Премудрости Божої в імені тому явлене. Це ім’я, ніби сонце, світ осіяло, каже пророк: “Засіяє вам, хто боїться імени Мого, Сонце праведне”[14], ніби миро благовонне вселенну овіяло. “Миро, — каже, — пролите — ім’я Твоє”[15]. Не в посудині зібране миро — ім’я Його, але пролите. Поки-бо миро в посудині зберігається, доти і пахощі його всередині її затримуються. Коли ж проллється, зразу пахощами сповнюється повітря. Невідомою була сила імени Ісусового, у Раді передвічній, ніби в посудині, схована, а тому що з Небес на землю те Ім’я пролилося, зразу, ніби миро запашне, пахощами при пролитті в обрізанні крови Немовляти сповнило вселенну. І кожен язик нині ісповідує, що Господь Ісус Христос на славу Бога Отця[16]. Явлена стала Ісусового імени сила, бо дивне те імення Ісус здивувало ангелів, утішило людей, настрашило бісів, і біси-бо вірують і тремтять[17]. І від самого того імени трясеться ад, хитається підземелля, пітьми князь зникає, падають ідоли, проганяється морок ідолобісся, благочестя ж розсіває світло і просвічує кожну людину, що у світ приходить. У цьому імені превеликому Ісусовому кланяється всіляке коліно небесних, і земних, і підземних[18]. Це Ісусове ім’я є зброєю сильною на супостатів. Як же говорить святий Іван Ліствичник[19]: “Завжди Ісусовим іменем бий ратників, міцнішої-бо від цієї зброї не знайдеш ні на Небесах, ні на землі”. Це найдорожче ім’я Ісус — яке солодке серцю, що любить Христа Ісуса, яке жадане для того, хто шукає Його! Ісус-бо є весь бажанням, весь насолодою. Це пресвяте Ім’я Ісус — яке любе рабові і в’язневі Ісусовому, що в любові Його полонений! У помислах Ісус, на язиці Ісус, в Ісуса вірує серце у правді, Ісуса сповідують уста на спасіння. Чи ходить, чи сидить, чи щось робить, — Ісус перед очима. “Не думав, — каже апостол, — инше щось бачити у вас, лише Ісуса”[20]. Ісус-бо для того, хто приєднується до Нього, є просвітленням розуму, красою душі, здоров’ям тіла, веселістю серця, помічником у скорботах, радістю в печалях, зціленням у хворобі, у всіх бідах розрадою, і на спасіння надією, і сам Він для того, хто любить Його, віддача і винагорода.

Було написане колись невимовне Ім’я Боже [Єронім розповідає ] на дощечці золотій, що її носив на голові верховний архиєрей[21]. Пишеться нині божественне Ім’я Ісусове власною Його кров’ю, при обрізанні Його пролитою, пишеться ж не на золоті вже матеріяльному, але на духовному, у серці, кажу, і в устах рабів Ісусових, в тому ж, що про нього кажеться: “Посудина вибрана ця пронести Ім’я Моє”[22]. Найсолодший Ісус хоче, щоб Ім’я Його носилося в посудині, як найсолодше пиття. Справді-бо солодкий є для тих, хто куштує Його любов’ю, до них же говориться у Псалмах: “Скуштуйте і побачите, який добрий Господь”[23]. Того спробувавши, пророк вигукує: “Полюблю Тебе, Господи, міцносте моя”. Його спробувавши, святий апостол Петро говорить: “Ось ми залишили все й услід за Тобою ідем, до кого-бо иншого підемо, слова життя вічного маючи”[24]. Тією насолодою святим страждальцям і гіркі муки настільки посолоджені були, що й найгіршого їм не боятися — смерти: “Хто нас [кричали] розлучить від любови Божої? Скорбота, чи біда, чи меч?”[25] Ні смерть, ні життя. Така сильна, як смерть, любов[26]. У якій же посудині та невимовна насолода імени Ісусового носитися любить? Справді в золотому, як золото, горнилі бід і скорбот випробуване, наче камінням чесним прикрашається, ранами за Ісуса понесеними, голосячи: “Я рани Господа свого на тілі своєму ношу”[27]. Такої посудини та насолода потребує, у такій Ім’я Ісусове хоче, щоб Його носили. Не марно Ісус, коли взяв Ім’я Своє на обрізанні, проливає кров, хоче того, щоб посуд, який має носити Ім’я Його, обагрився кров’ю. Потім, коли-бо Господь знайшов посудину вибрану для імени Свого — Павла, апостола, зразу додав, кажучи: “Я скажу йому, скільки належить йому в Ім’я Моє постраждати”[28]. Дивись мені за посудом закривавленим, зраненим, — так пишеться Ім’я Ісусове, киноваром крови, болем, стражданнями тих, що до крови стояли, проти гріха подвизаючись[29]. Цілуємо ж Тебе з любов’ю, о найсолодше Ім’я Ісусове, поклоняємося ревно Пресвятому імені Твоєму, о Пресолодкий і Всещедрий Ісусе. Хвалимо превелике Ім’я Твоє, Ісусе Спасе, припадаємо до пролитої в обрізанні крови, немовлятко смиренне і Господи досконалий. Молимо ж превелику Твою благість, задля Пресвятого імени Твого, і задля тої найдорожчої Твоєї пролитої Крови, ще ж і задля Пренепорочної Матері, що нетлінно Тебе породила, пролий на нас багату свою милість. Насолоди серце наше самим Собою, Ісусе. Захисти й огороди нас всюди Ім’ям Своїм, Ісусе, ознаменуй і постав печать на нас, рабів Твоїх, тим іменем, Ісусе, щоб і в майбутньому віці Твоїми ми виявилися і з ангелами Пречесне і прегарне Ім’я Твоє, Ісусе, славили й оспівували навіки. Амінь.


[1] Євангеліє від Матвія
5:1 Увидев народ, Он взошел на гору; и, когда сел, приступили к Нему ученики Его.
5:2 И Он, отверзши уста Свои, учил их, говоря:
5:3 Блаженны нищие духом, ибо их есть Царство Небесное.
5:4 Блаженны плачущие, ибо они утешатся.
5:5 Блаженны кроткие, ибо они наследуют землю.
5:6 Блаженны алчущие и жаждущие правды, ибо они насытятся.
5:7 Блаженны милостивые, ибо они помилованы будут.
5:8 Блаженны чистые сердцем, ибо они Бога узрят.
5:9 Блаженны миротворцы, ибо они будут наречены сынами Божиими.
5:10 Блаженны изгнанные за правду, ибо их есть Царство Небесное.
5:11 Блаженны вы, когда будут поносить вас и гнать и всячески неправедно злословить за Меня.
5:12 Радуйтесь и веселитесь, ибо велика ваша награда на небесах: так гнали и пророков, бывших прежде вас.
5:13 Вы - соль земли. Если же соль потеряет силу, то чем сделаешь ее соленою? Она уже ни к чему негодна, как разве выбросить ее вон на попрание людям.
5:14 Вы - свет мира. Не может укрыться город, стоящий на верху горы.
5:15 И, зажегши свечу, не ставят ее под сосудом, но на подсвечнике, и светит всем в доме.
5:16 Так да светит свет ваш пред людьми, чтобы они видели ваши добрые дела и прославляли Отца вашего Небесного.
5:17 Не думайте, что Я пришел нарушить закон или пророков: не нарушить пришел Я, но исполнить.
5:18 Ибо истинно говорю вам: доколе не прейдет небо и земля, ни одна иота или ни одна черта не прейдет из закона, пока не исполнится все.
5:19 Итак, кто нарушит одну из заповедей сих малейших и научит так людей, тот малейшим наречется в Царстве Небесном; а кто сотворит и научит, тот великим наречется в Царстве Небесном.
5:20 Ибо, говорю вам, если праведность ваша не превзойдет праведности книжников и фарисеев, то вы не войдете в Царство Небесное.
5:21 Вы слышали, что сказано древним: не убивай, кто же убьет, подлежит суду.
5:22 А Я говорю вам, что всякий, гневающийся на брата своего напрасно, подлежит суду; кто же скажет брату своему: "рака́"*, подлежит синедриону**; а кто скажет: "безумный", подлежит геенне огненной.
5:23 Итак, если ты принесешь дар твой к жертвеннику и там вспомнишь, что брат твой имеет что-нибудь против тебя,
5:24 оставь там дар твой пред жертвенником, и пойди прежде примирись с братом твоим, и тогда приди и принеси дар твой.
5:25 Мирись с соперником твоим скорее, пока ты еще на пути с ним, чтобы соперник не отдал тебя судье, а судья не отдал бы тебя слуге, и не ввергли бы тебя в темницу;
5:26 истинно говорю тебе: ты не выйдешь оттуда, пока не отдашь до последнего кодранта.
5:27 Вы слышали, что сказано древним: не прелюбодействуй.
5:28 А Я говорю вам, что всякий, кто смотрит на женщину с вожделением, уже прелюбодействовал с нею в сердце своем.
5:29 Если же правый глаз твой соблазняет тебя, вырви его и брось от себя, ибо лучше для тебя, чтобы погиб один из членов твоих, а не все тело твое было ввержено в геенну.
5:30 И если правая твоя рука соблазняет тебя, отсеки ее и брось от себя, ибо лучше для тебя, чтобы погиб один из членов твоих, а не все тело твое было ввержено в геенну.
5:31 Сказано также, что если кто разведется с женою своею, пусть даст ей разводную.
5:32 А Я говорю вам: кто разводится с женою своею, кроме вины любодеяния, тот подает ей повод прелюбодействовать; и кто женится на разведенной, тот прелюбодействует.
5:33 Еще слышали вы, что сказано древним: не преступай клятвы, но исполняй пред Господом клятвы твои.
5:34 А Я говорю вам: не клянись вовсе: ни небом, потому что оно престол Божий;
5:35 ни землею, потому что она подножие ног Его; ни Иерусалимом, потому что он город великого Царя;
5:36 ни головою твоею не клянись, потому что не можешь ни одного волоса сделать белым или черным.
5:37 Но да будет слово ваше: да, да; нет, нет; а что сверх этого, то от лукавого.
5:38 Вы слышали, что сказано: око за око и зуб за зуб.
5:39 А Я говорю вам: не противься злому. Но кто ударит тебя в правую щеку твою, обрати к нему и другую;
5:40 и кто захочет судиться с тобою и взять у тебя рубашку, отдай ему и верхнюю одежду;
5:41 и кто принудит тебя идти с ним одно поприще, иди с ним два.
5:42 Просящему у тебя дай, и от хотящего занять у тебя не отвращайся.
5:43 Вы слышали, что сказано: люби ближнего твоего и ненавидь врага твоего.
5:44 А Я говорю вам: люби́те врагов ваших, благословляйте проклинающих вас, благотворите ненавидящим вас и молитесь за обижающих вас и гонящих вас,
5:45 да будете сынами Отца вашего Небесного, ибо Он повелевает солнцу Своему восходить над злыми и добрыми и посылает дождь на праведных и неправедных.
5:46 Ибо если вы будете любить любящих вас, какая вам награда? Не то же ли делают и мытари***?
5:47 И если вы приветствуете только братьев ваших, что особенного делаете? Не так же ли поступают и язычники?
5:48 Итак будьте совершенны, как совершен Отец ваш Небесный.
Мв. 5
, [17].

[2] Послання апостола Павла до галатів
4:1 Тож кажу я: поки спадкоємець дитина, він нічим від раба не різниться, хоч він пан над усім,
4:2 але під опікунами та керівниками знаходиться він аж до часу, що визначив батько.
4:3 Так і ми, поки дітьми були, то були поневолені стихіями світу.
4:4 Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом,
4:5 щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли.
4:6 А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!
4:7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа.
4:8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти богами вони не були.
4:9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще як Бог вас пізнав, як вертаєтесь знов до слабих та вбогих стихій, яким хочете знов, як давніше, служити?
4:10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на пори та роки.
4:11 Я боюся за вас, чи не дармо я працював коло вас?...
4:12 Прошу я вас, браття, будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покривдили!
4:13 І знаєте ви, що в немочі тіла я перше звіщав вам Євангелію,
4:14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не погордували, і мене не відкинули, але, немов Ангола Божого, ви прийняли мене, як Христа Ісуса!
4:15 Тож де ваше тодішнє блаженство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали б!
4:16 Чи ж я став для вас ворогом, правду говорячи вам?
4:17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хочуть, щоб ви пильнували про них.
4:18 То добре, пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як приходжу до вас.
4:19 Дітки мої, я знову для вас терплю муки породу, поки образ Христа не відіб'ється в вас!
4:20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я сумнів за вас.
4:21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Законом: чи не слухаєтесь ви Закону?
4:22 Бо написано: Мав Авраам двох синів, одного від рабині, а другого від вільної.
4:23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, за обітницею.
4:24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сінай, що в рабство народжує, а він то Аґар.
4:25 Бо Аґар то гора Сінай в Арабії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у рабстві з своїми дітьми.
4:26 А вишній Єрусалим вільний, він мати всім нам!
4:27 Бо написано: Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в породі не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!
4:28 А ви, браття, діти обітниці за Ісаком!
4:29 Але як і тоді, хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.
4:30 Та що каже Писання? Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкувати син рабині разом із сином вільної.
4:31 Тому, браття, не сини ми рабині, але вільної!
Гал. 4
, [4-5].

[3] Святий Єфрем. Слово на Пере-ображення Господнє

[4] Святий Григорій Ниський. Слово на Обрізання Господнє

[5] Псалми
7:1 Жалібна пісня Давидова, яку він співав Господеві в справі веніямінівця Куща.
7:2 Господи, Боже мій, я до Тебе вдаюся: спаси Ти мене від усіх моїх напасників, і визволь мене,
7:3 щоб ворог моєї душі не розшарпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує!
7:4 Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в долонях моїх,
7:5 коли я доброчинцеві злом відплатив, і без причини ограбував свого противника,
7:6 ворог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене, і нехай до землі він потопче життя моє, і хай мою славу оберне на порох! Села.
7:7 Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понесися на лютість моїх ворогів, і до мене скеруй постанову Свою, яку Ти заповів!
7:8 і громада народів оточить Тебе, і над нею вернися на висоту!
7:9 Господь судить людей, суди ж мене, Господи, за моєю правотою й за моєю невинністю.
7:10 Нехай злоба безбожних скінчиться, а Ти зміцни праведного, бо вивідуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже!
7:11 Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає.
7:12 Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається,
7:13 коли хто не навернеться, буде гострити меча Свого Він, Свого лука натягне й наставить його,
7:14 і йому приготовив смертельні знаряддя, Він зробить огнистими стріли Свої.
7:15 Ото, беззаконня зачне нечестивий, і завагітніє безправ'ям, і породить неправду.
7:16 Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку приготовив,
7:17 обернеться зло його на його голову, і на маківку зійде його беззаконня!
7:18 Я ж Господа буду хвалити за Його правдою, і буду виспівувати Ймення Всевишнього Господа!
Пс. 7

[6] ММ. 21, [1-9].

[7] Друге послання апостола Павла до коринтян
5:1 Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.
5:2 Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,
5:3 коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!
5:4 Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.
5:5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.
5:6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
5:7 бо ходимо вірою, а не видінням,
5:8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.
5:9 Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.
5:10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.
5:11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.
5:12 Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.
5:13 Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.
5:14 Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
5:15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
5:16 Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!
5:17 Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!
5:18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,
5:19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.
5:20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
5:21 Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!
2Кор. 5
, [21].

[8] Послання апостола Павла до филип'ян
2:1 Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,
2:2 то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
2:3 Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.
2:4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
2:5 Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!
2:6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,
2:7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,
2:8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...
2:9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,
2:10 щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
2:11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!
2:12 Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.
2:13 Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.
2:14 Робіть усе без нарікання та сумніву,
2:15 щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
2:16 додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.
2:17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.
2:18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!
2:19 Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
2:20 Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.
2:21 Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.
2:22 Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.
2:23 Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.
2:24 Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.
2:25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,
2:26 бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.
2:27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
2:28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.
2:29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
2:30 бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.
Флп. 2
, [7].

[9] Псалми
68:1 Для дириґетна хору. На спів: „Лелії". Давидів.
68:2 Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!
68:3 Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія!
68:4 Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!...
68:5 Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю!
68:6 Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані!
68:7 Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів,
68:8 бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!...
68:9 Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері,
68:10 бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене,
68:11 і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу...
68:12 За одежу надів я верету, і за приказку став я для них:
68:13 про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває...
68:14 А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого,
68:15 визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод!
68:16 Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня!
68:17 Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,
68:18 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене,
68:19 наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!...
68:20 Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги!
68:21 Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов!
68:22 і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували...
68:23 Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами,
68:24 бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються!
68:25 Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
68:26 Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде!
68:27 Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою...
68:28 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
68:29 нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!...
68:30 А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім,
68:31 і я піснею буду хвалити ім'я Боже, співом вдячним Його величатиму!
68:32 і буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має.
68:33 Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце,
68:34 бо до вбогих Господь прислухається, і в'язнями Своїми не гордує Він!
68:35 Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається,
68:36 бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його,
68:37 і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить ім'я Його, житимуть в нім!
Пс. 68
(69), [5].

[10] ‘Йо. 5, [17].

[11] Євангеліє від Луки
1:1 Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
1:2 як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
1:3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,
1:4 щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.
1:5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета.
1:6 І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.
1:7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.
1:8 І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,
1:9 за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
1:10 Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
1:11 І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.
1:12 І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.
1:13 А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.
1:14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.
1:15 Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
1:16 І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
1:17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.
1:18 І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...
1:19 А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.
1:20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!
1:21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.
1:22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...
1:23 І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.
1:24 А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
1:25 Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
1:26 А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,
1:27 до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.
1:28 І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
1:29 Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
1:30 А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
1:31 І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
1:32 Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
1:33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
1:34 А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...
1:35 І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
1:36 А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
1:37 Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
1:38 А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
1:39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
1:40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.
1:41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,
1:42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
1:43 І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
1:44 Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!
1:45 Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!
1:46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
1:47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
1:48 що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
1:49 бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
1:50 і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!
1:51 Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
1:52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
1:53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
1:54 Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
1:55 як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!
1:56 І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
1:57 А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
1:58 І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.
1:59 І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.
1:60 І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!
1:61 А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!
1:62 І кивали до батька його, як хотів би назвати його?
1:63 Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.
1:64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!
1:65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...
1:66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.
1:67 Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
1:68 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
1:69 Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,
1:70 як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,
1:71 що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
1:72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
1:73 що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,
1:74 щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
1:75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
1:76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
1:77 щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
1:78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
1:79 щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!
1:80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.
Лк. 1
, [38].

[12] Євангеліє від Матвія
1:1 Книга родоводу Іiсуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамо- вого.
1:2 Авраам родив Ісаака; Ісаак родив Якова; Яків родив Іуду та братів його;
1:3 Іуда родив Фареса і Зару від Фамари; Фарес родив Єсрома; Єсром родив Арама;
1:4 Арам родив Амінадава; Аміна- дав родив Наассона; Наассон ро- див Салмона;
1:5 Салмон родив Вооза від Раха- ви; Вооз родив Овіда від Руфи; Овід родив Ієссея;
1:6 Ієссей родив Давида царя; Давид цар родив Соломона від Урієвої;
1:7 Соломон родив Ровоама; Ро- воам родив Авію; Авія родив Асу;
1:8 Аса родив Іосафата; Іосафат родив Іорама; Іорам родив Озію;
1:9 Озія родив Іоафама; Іоафам родив Ахаза; Ахаз родив Єзекію;
1:10 Єзекія родив Манассію; Манассія родив Амона; Амон ро- див Іосію;
1:11 Іосія родив Іоакима; Іоаким родив Ієхонію та братів його, до переселення вавілонського.
1:12 По переселенні вавілонсько- му Ієхонія родив Салафіїля; Салафіїль родив Зоровавеля;
1:13 Зоровавель родив Авіуда; Авіуд родив Єліакима; Єліаким родив Азора;
1:14 Азор родив Садока; Садок родив Ахіма; Ахім родив Єліуда;
1:15 Єліуд родив Єлеазара; Єлеа- зар родив Матфана; Матфан ро- див Якова;
1:16 Яків родив Йосифа, мужа Марії, від Якої народився Іiсус, ім’я Якому Христос.
1:17 Отже, всіх родів від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення ваві- лонського чотирнадцять родів; і від переселення вавілонського до Христа чотирнадцять родів.
1:18 Різдво Іiсуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійти- ся їм, виявилось, що Вона має в утробі від Духа Святого.
1:19 Йосиф же, муж Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів таємно відпустити Її.
1:20 Але коли він помислив це,– ось, Ангел Господній з'явився йому у сні і сказав: Йосифе, сину Давидів! не бійся прийняти Марію, жону твою, бо народжене в Ній є від Духа Святого;
1:21 народить же Сина, і наречеш Йому ім'я Іісус; бо Він спасе лю- дей Своїх від гріхів їхніх.
1:22 А все це сталося, щоб збуло- ся сказане Господом через проро- ка, який говорить:
1:23 ось, Діва в утробі прийме і на- родить Сина, і дадуть ім'я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог (Іс. 7, 14).
1:24 Прокинувшись, Йосиф зро- бив, як звелів йому Ангел Гос- подній, і прийняв жону свою,
1:25 і не знав Її. І ось Вона народи- ла Сина Свого первенця, і він назвав Його іменем Іісус.
Мв. 1
, [21].

[13] Дії Апостолів
4:1 А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,
4:2 обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.
4:3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.
4:4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.
4:5 І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
4:6 і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
4:7 І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?
4:8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!
4:9 Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,
4:10 нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!
4:11 Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!
4:12 І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.
4:13 А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.
4:14 Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.
4:15 І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,
4:16 говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
4:17 Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.
4:18 І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.
4:19 І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
4:20 Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!
4:21 А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.
4:22 Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.
4:23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.
4:24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
4:25 Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?
4:26 Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.
4:27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,
4:28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.
4:29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,
4:30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.
4:31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!
4:32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.
4:33 І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!
4:34 Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,
4:35 та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.
4:36 Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,
4:37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.
Дії. 4
, [12].

[14] Книга пророка Малахії
4:1 Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки.
4:2 А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в промінях Його, і ви вийдете та поскакаєте, мов ті ситі телята!
4:3 І безбожних топтати ви будете, бо стануть за попіл вони під п'ятами ніг ваших у той день, що його Я вчиню, промовляє Господь Саваот.
4:4 Згадайте Закона Мойсея, Мого раба, що йому наказав на Хориві устави й права щодо всього Ізраїля.
4:5 Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний!
4:6 І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям!
Мал. 4
, [2].

[15] Пісня над піснями
1:1 Соломонова Пісня над піснями.
1:2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
1:3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
1:4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
1:5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
1:6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
1:7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
1:8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
1:9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
1:10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
1:11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
1:12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
1:13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
1:14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
1:15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
1:16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Пісн. 1
, [3].

[16] Послання апостола Павла до филип'ян
2:1 Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,
2:2 то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
2:3 Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.
2:4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
2:5 Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!
2:6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,
2:7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,
2:8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...
2:9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,
2:10 щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
2:11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!
2:12 Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.
2:13 Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.
2:14 Робіть усе без нарікання та сумніву,
2:15 щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
2:16 додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.
2:17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.
2:18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!
2:19 Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
2:20 Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.
2:21 Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.
2:22 Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.
2:23 Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.
2:24 Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.
2:25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,
2:26 бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.
2:27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
2:28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.
2:29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
2:30 бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.
Флп. 2
, [11].

[17] Соборне послання апостола Якова
2:1 Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа.
2:2 Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні,
2:3 і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: Ти сідай вигідно отут, а бідареві прокажете: Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм,
2:4 то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями?
2:5 Послухайте, мої брати любі, чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?
2:6 А ви бідаря зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди?
2:7 Хіба не вони зневажають те добре ім'я, що ви ним називаєтесь?
2:8 Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: Люби свого ближнього, як самого себе, то ви робите добре.
2:9 Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці.
2:10 Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає.
2:11 Бо Той, Хто сказав: Не чини перелюбства, також наказав: Не вбивай. А хоч ти перелюбства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Закону.
2:12 Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені законом волі.
2:13 Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.
2:14 Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?
2:15 Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму,
2:16 а хтонебудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе?
2:17 Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі!
2:18 Але скаже хтонебудь: Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх.
2:19 Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять.
2:20 Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва?
2:21 Авраам, отець наш, чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака?
2:22 Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл?
2:23 І здійснилося Писання, що каже: Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим.
2:24 Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри?
2:25 Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила?
2:26 Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва!
Як. 2
, [19].

[18] Послання апостола Павла до филип'ян
2:1 Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,
2:2 то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
2:3 Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.
2:4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
2:5 Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!
2:6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,
2:7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,
2:8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...
2:9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,
2:10 щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
2:11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!
2:12 Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.
2:13 Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.
2:14 Робіть усе без нарікання та сумніву,
2:15 щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
2:16 додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.
2:17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.
2:18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!
2:19 Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
2:20 Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.
2:21 Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.
2:22 Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.
2:23 Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.
2:24 Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.
2:25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,
2:26 бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.
2:27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
2:28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.
2:29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
2:30 бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.
Флп. 2
, [10].

[19] Ліствичник. Глава 15.

[20] Перше послання апостола Павла до коринтян
2:1 А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю,
2:2 бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...
2:3 І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні.
2:4 І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили,
2:5 щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!
2:6 А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,
2:7 але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу,
2:8 яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави!
2:9 Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!
2:10 А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини.
2:11 Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.
2:12 А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам,
2:13 що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного.
2:14 А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.
2:15 Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.
2:16 Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!
1Кор. 2
, [19].

[21] Святий Єронім

[22] Дії Апостолів
9:1 А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика,
9:2 попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму.
9:3 А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його,
9:4 а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?
9:5 А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!
9:6 А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!
9:7 А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили.
9:8 Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив... І за руку його повели й привели до Дамаску.
9:9 І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив.
9:10 А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи!
9:11 Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться,
9:12 і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий...
9:13 Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм!
9:14 І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє.
9:15 І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля.
9:16 Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє.
9:17 І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого!
9:18 І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився,
9:19 і, прийнявши поживу, на силах зміцнів.
9:20 І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син,
9:21 І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників?
9:22 А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос.
9:23 А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити,
9:24 та Савлові стала відома їхня змова. А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його.
9:25 Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші.
9:26 А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.
9:27 Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення.
9:28 І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я Господа.
9:29 Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його.
9:30 Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали.
9:31 А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.
9:32 І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.
9:33 Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був.
9:34 І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам! І той зараз устав...
9:35 І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.
9:36 А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.
9:37 І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці.
9:38 А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас!
9:39 І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була.
9:40 Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра...
9:41 Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її.
9:42 А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували.
9:43 І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.
Дії. 9
, [15].

[23] Псалми
34
34:1 Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,
34:2 візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!
34:3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!
34:4 Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.
34:5 Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
34:6 нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,
34:7 бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
34:8 Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!
34:9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
34:10 Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.
34:11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,
34:12 віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!
34:13 А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...
34:14 Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...
34:15 А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,
34:16 з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...
34:17 Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!
34:18 Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!
34:19 Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,
34:20 бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,
34:21 свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!
34:22 Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!
34:23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,
34:24 розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
34:25 нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули...
34:26 Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!
34:27 Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!
34:28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
Пс. 34
.[9]

[24] Мт. Гл. 9.

[25] Послання апостола Павла до римлян
8:1 Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом,
8:2 бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти.
8:3 Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
8:4 щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.
8:5 Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне.
8:6 Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир,
8:7 думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.
8:8 І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.
8:9 А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.
8:10 А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.
8:11 А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.
8:12 Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом;
8:13 бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.
8:14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;
8:15 бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!
8:16 Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.
8:17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.
8:18 Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.
8:19 Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих,
8:20 бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,
8:21 що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
8:22 Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.
8:23 Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
8:24 Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?
8:25 А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.
8:26 Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями.
8:27 А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.
8:28 І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.
8:29 Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами.
8:30 А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив.
8:31 Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?
8:32 Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?
8:33 Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.
8:34 Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас.
8:35 Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
8:36 Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення.
8:37 Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.
8:38 Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,
8:39 ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!
Рим. 8
, [35].

[26] Пісня над піснями
8:1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
8:2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
8:3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
8:4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
8:5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
8:6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
8:7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...
8:8 Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
8:9 Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...
8:10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...
8:11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
8:12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
8:13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
8:14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пісн. 8
, [6].

[27] Послання апостола Павла до галатів
6:1 Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!
6:2 Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.
6:3 Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює.
6:4 Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому!
6:5 Бо кожен нестиме свій власний тягар!
6:6 А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим.
6:7 Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!
6:8 Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне.
6:9 А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо.
6:10 Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!
6:11 Погляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою!
6:12 Усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового.
6:13 Бо навіть і ті, хто обрізується, самі не зберігають Закона, а хочуть, щоб ви обрізувались, щоб хвалитися їм вашим тілом.
6:14 А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу.
6:15 Бо сили немає ані обрізання, ані необрізання, а створіння нове.
6:16 А всі ті, хто піде за цим правилом, мир та милість на них, і на Ізраїля Божого!
6:17 Зрештою, хай ніхто не турбує мене, бо ношу я Ісусові рани на тілі своїм!...
6:18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття! Амінь.
Гал. 6
, [17].

[28]Дії Апостолів
9:1 А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика,
9:2 попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму.
9:3 А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його,
9:4 а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?
9:5 А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!
9:6 А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!
9:7 А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили.
9:8 Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив... І за руку його повели й привели до Дамаску.
9:9 І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив.
9:10 А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи!
9:11 Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться,
9:12 і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий...
9:13 Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм!
9:14 І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє.
9:15 І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля.
9:16 Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє.
9:17 І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого!
9:18 І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився,
9:19 і, прийнявши поживу, на силах зміцнів.
9:20 І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син,
9:21 І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників?
9:22 А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос.
9:23 А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити,
9:24 та Савлові стала відома їхня змова. А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його.
9:25 Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші.
9:26 А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.
9:27 Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення.
9:28 І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я Господа.
9:29 Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його.
9:30 Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали.
9:31 А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.
9:32 І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.
9:33 Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був.
9:34 І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам! І той зараз устав...
9:35 І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.
9:36 А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.
9:37 І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці.
9:38 А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас!
9:39 І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була.
9:40 Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра...
9:41 Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її.
9:42 А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували.
9:43 І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.
Дії. 9
, [16].

[29] Послання апостола Павла до Євреїв
2:1 Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли.
2:2 Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату,
2:3 то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув,
2:4 коли Бог був засвідчив ознаками й чудами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї.
2:5 Бо Він не піддав Анголам світ майбутній, що про нього говоримо.
2:6 Але хтось десь засвідчив був, кажучи: Що є чоловік, що Ти пам'ятаєш про нього, і син людський, якого відвідуєш?
2:7 Ти його вчинив мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його над ділами рук Своїх,
2:8 усе піддав Ти під ноги йому! А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все.
2:9 Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх.
2:10 Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання.
2:11 Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:
2:12 Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!
2:13 І ще: На Нього я буду надіятися! І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав.
2:14 А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,
2:15 та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.
2:16 Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння.
2:17 Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей.
2:18 Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.
Євр. 2
, [4].