Про Чесні Дари

Місяця листопада в 9-й день

У теперішній час деякі вірні дивуються з того, що Чесні Дари вручено було тому ловцеві, аби поніс їх у пустелю, і що ловець простий був і осмілився їх нести, бувши неосвяченим: їх-бо належить носити тільки самим єреям. Але нехай не чудяться такому, повчає їх звичай Церкви, що первенствує, оскільки не заборонено було і неосвяченим брати до рук Божественне причащання і нести зі собою в доми, що далеко від церкви відстоять, чи в далеку дорогу. Пишеться про те і в “Лимонарі”, в главі 79, що в Селевкії правовірний раб одного єретика-купця узяв святе причащання, беріг у ковчежці. І невдовзі довідався про те пан його і захотів спалити святі таїни, всі частки пречесного Тіла Христового під подобою хліба, який проріс колосками, коли берігся у тому ковчежці, — явно-бо такий звичай був у перших християн. По тому святі отці заборонили неосвяченим приймати до рук і виносити із церкви Тіло Христове, а передусім святий Золотоустий те заборонив із такої причини.

Коли був він у Царгороді патріярхом, одна жінка славетна, взявши в церкві частку пречистого Тіла Христового, понесла в дім свій і змішала його із якимось чаруванням заради волхвування. Про це довідався святий Золотоустий і заповів по всіх церквах: відтоді нехай не даються до рук частки Тіла Христового, але ложечкою нехай подаються у вуста разом з божественною під виглядом вина Кров’ю. Раніше-бо не було ложечок у церкві, а частки Тіла Христового давалися вірним до рук, а свята Кров чашею подавалася. Відтоді, за повелінням святого Золотоустого, почало подаватися божественне причащання ложечкою, і тільки освяченим повелено його носити, а неосвяченим ніяк не торкатися, щоб не було якогось безчестя Чесним Дарам.

У той-таки день пам’ять святих і преподобних інокинь Євстолії, що прийшла із Риму в Константиноград, та Сосипатри, царівни, що була дочкою царя Маврикія, покинула світ і з блаженною Євстолією інокувала, маючи її собі за матір духовну; обидві, добре пригодивши Богові, до Нього переставилися.

І святого мученика Антонія із Сирійської країни, котрий був каменотесом, він за побиття ідолів перетерпів багато биття. Коли ж почав у селі своєму будувати церкву на ім’я Пресвятої Тройці, селяни, довідавшись, уночі найшли на нього і мечами на шматки його розсікли.

І святого мученика Олександра, що постраждав за Христа в Солуні від нечестивого царя Максиміяна.