Без категорії

Про церкву Пресвятої Богородиці

Місяця листопада в 9-й день

В опустілій отій церкві Пресвятої Богородиці було колись таке чудо: вищезгаданий той Низир Аравлянин, коли полонив країну Аезвію, плив кораблями повз той острів і, приставши до берега, зайшов до тієї церкви. Побачив каменя, котрий покривав божественну трапезу, вельми предивного, і захотів забрати його і до своєї країни відвезти, щоб покласти на олтарі марнотних богів своїх. Розмірив тож ширину каменя і обшир церковних дверей: чи можливо буде тому каменю пройти через церковні двері, і побачив, що можливо, — набагато ширші виявилися двері від ширини каменя. Повелів зняти із престолу того каменя і витягти його геть із церкви до корабля. Коли ж каменя притягли до дверей, раптово виявився більший, аніж був спочатку, що не міг пройти через пройму дверну. Тужилися ж аравляни, тягнучи каменя, але не могли витягти його, бо ріс постійно. І скільки вони трудилися, тягнучи і двері ширше розбиваючи, настільки більшим виростав камінь. Розгнівався-бо Низир, повелів каменя того розколоти навпіл, через що невдовзі сягла його кара від Бога. Коли сів він на корабля і почав плавання, раптово знялася на морі буря і розбила корабля — втопився окаянний зі своїми воїнами, як колись фараон у глибині морській.