Без категорії

Перенесення чесних мощей святого апостола Варфоломея з Ліпарського острова до Беневента-града

Місяця серпня на 25-ий день

Після страдницької кончини святого апостола Варфоломея, яку в Алвані, місті Великої Вірменії, за Христа витерпів від нечестивих, чесне його тіло взяли вірні в олов’яному ковчезі й у тому самому граді поклали. І були чуда від мощей апостолових — хворим подавалося зцілення, через те багато з невірних до Христа наверталися.

Диявольські ж слуги, нечисті жерці й кати, чуючи й очима бачачи ті чуда, не лише сили Божої не пізнавали, а й гнівалися на чесні апостолові мощі, навісніючи серцями своїми. Зібравшись у ворожості й гніві, взяли той олов’яний ковчег з мощами і в море вкинули, думаючи його у глибинах морських потопити. Вкинули ж і ще чотири ковчеги з мощами інших святих мучеників, кажуть, що це були Папіян, Лукіян, Григорій і Акакій. Замість того, щоб у безодні потонути, ковчеги стали наче лодії, по воді пливли й безцінні скарби в собі несли. А найбільше — ковчег апостоловий олов’яний: він надприродно не грузнув у воді, а був легкий і, наче корабель, несений Божим всесильним керуванням, плив морем посеред мученицьких ковчегів: два праворуч від нього, а два — ліворуч, задля апостольської чести.

Пливли чудесним плаванням ті ковчеги, скерувалися до Босфору Тракійського у Пропонтес, пройшли Елеспонтську протоку, тоді Егейське й Іонійське моря пропливли й дійшли до Сицилії. І, залишивши Сиракузи ліворуч і до заходу пливучи, досягли острова Аипарі. Там апостолів ковчег пристав до берега, а ковчеги інших мучеників святих, допровадивши апостола до Аіпарі, залишили його й розділилися, де кому Божа воля звеліла відплисти і пристати: Папіянів ковчег до Сицилії поплив, Лукіянів — до Месіни, Григоріїв — до Каламбрії, Акакіїв — до Аскалуса, град так назвався. Про все це було одкровення від Бога єпископові Ліпарського острова Агатону. Він із кліром і народом на берег морський прийшов, знайшов ковчег з мощами апостоловими, сповнився радості зі всіма й казав: «Звідки тобі, о Ліпаре, таке прийшло багатство безцінне? Справді возвеличився й прославився ти нині! Ликуй і втішайся, приймаючи своїми руками того, хто відвідав тебе, цього великого свого заступника й посередника до Бога». І скликнув до нього: «Добре прийшов ти до нас, Господній апостоле!»

Дивувалися всі, як олов’яний ковчег із мощами святого не потонув у водах, але легше від лодії здолав такий довгий морський шлях до них, не людською рукою, але Божою силою керований — і прославляли велич Божу. Взявши той ковчег із мощами, внесли його з псалмоспівом і торжеством до церкви. І витекло миро зі святих апостолових мощей, яким люди від невиліковних недуг зцілювалися.

Пробули ті чесні мощі на острові тому багато років, аж до царювання Теофіла-іконоборцяв. У дні ж його з допусту Божого, за гріхи людські, агаряни острів Ліпарський полонили. Сікард, князь Веневетсысого града, який віддавна чув про апостолові чуда, зрушився гарячою вірою до святого, прикликав з Амалфійського града мужів-плавців і, обіцявши дати їм досить маєтків, впросив їх іти кораблем до Ліпара-острова й звідти принести до нього найдорожчий той скарб — мощі святого апостола Варфоломея. Вони ж, попливши й острова того досягнувши, взяли звідти те бажане багатство духовне й повернулися назад. Коли ж довідався князь Сікард, що зближаються до них мощі святого, вийшов з єпископом і з багатьма людьми кораблями по морю назустріч. Прийнявши з радістю апостола Христового, внесли чесно його мощі до Веневента-града й у великій церкві поклали, празник світлий складаючи. І з того часу встановився празник перенесення чесних мощей цього святого апостола у -й день серпня — коли ж чесні його мощі до Веневента було принесено. Подавалося ж від чесних тих мощей багато зцілень на всілякі недуги, молитвами апостоловими, благодаттю ж Господа нашого Ісуса Христа.