Без категорії

Пам’ять святої мучениці Матрони Тесалонікійської

Місяця березня на 27-й день

Свята Матрона була рабинею однієї юдейки, Павтіли на ім’я, жінки солунського воєводи. Матрону, з юности християнської віри навчену, примушувала пані до свого юдейського зловір’я, коли ж не скорялася Матрона, — кривдила дуже, багато ран часто накладаючи. Свята ж усе терпіла ревно Христа ради і до церкви таємно від пані своєї ходила. Одного ж дня довідалася Павтіла, що Матрона в церкві християнській була, сказала їй: “Чому не йшла ти до синагоги, але в християнську ходила церкву?” Відповіла блаженна Матрона сміливо: “Бо в християнській церкві живе Бог, із синагоги ж юдейської відступив, через те не ходжу в синагогу, але в церкву” . Тоді найбільше розгнівалася Павтіла, била її без жалю і в комірчині темній замкнула зв’язану. Зранку ж побачила, що свята, з пут Божою силою визволена, славословила Христа. І знову господиня била її сирими жилами ледь не до смерти, і, міцніше зв’язану, знову замкнула в комірчині тій, і двері запечатала, щоб ніхто не увійшов і не вчинив їй якої відради. І перебувала свята у в’язниці тій без їжі і пиття днів чотири, Богом підкріплювана. Після цього Павтіла, печаті знявши й відчинивши двері, побачила, що вона знову з пут звільнена і стоїть на молитві. І, більше розлютившись, палицями важкими била її сильно, і, ледь дихаючу, у тій же в’язниці замкнула, де ж і кінець прийняла свята, Богу дух свій передала. А тіло її жорстоіса жінка скинула з муру вниз: високо було її мешкання. І взяли християни багатостралсдальне те святої мучениці Матрони тіло, поховали його чесно. Пізніше ж Олександр, Тесалонікійський єпископ, збудував церкву в ім’я святої і чесні її мощі в ній поклав. А мучительницю Павтілу, за заслугами, суд Божий знайшов скоро: де-бо святої Матрони тіло з висоти муру долі скинула, там сама, випадково послизнувшись, впала і, розбившись, погано викинула окаянну свою душу.