Апостол Яків Зеведєєв

Місяця квітня на 30-й день / червня на 30-й день – Собор славних і всехвальних 12-ти апостолів

Цей святий Яків, син Зеведеїв, брат же святого євангелиста Йоана Богослова, апостолом був одним із дванадцятьох, якого покликав Господь на учнівство від ловитви риби, — він разом з братом, покинувши корабель, і батька, і сіті, пішов за Ісусом на поклик Його божественний, і йшли за Ним усюди, слухаючи учення, що з пречистих уст Його виходило, і дивилися на чуда, які від Нього були, і полюбив їх Господь настільки, що одному дав прихилитися до грудей своїх, цьому ж обіцяв свою чашу, яку Сам випив. Але й вони настільки Господа свого полюбили й таку за Ним показали ревність, що вогонь з небес хотіли звести на невіруючих, аби стратити їх, і зробили б те, якби довготерпеливий Христос не заборонив їм. Цих обох і верховного апостола Петра Господь не полишав ніколи, не розповівши їм чогось, але саме їм більше від інших відкривав свої божественні тайни, як же на Тавор, коли захотів показати славу божества свого, взяв Петра, і Якова, і Йоана. Після вільних страстей, і воскресіння, і вознесення Господа нашого і після прийняття Святого Духа святий апостол Яків Іспанію й інші краї пройшов, сповіщаючи Боже слово, і знову до Єрусалиму повернувся, і став для юдеїв страшним, наче грім, — насмілювався великою відвагою, учив про Христа Ісуса, що той є істинний Месія, Спаситель світу. І перемагав фарисеїв, і законовчителів із Божественного Писання, викриваючи і звинувачуючи жорстокість і невірство їхнє. Вони ж проти нездоланних слів його стати не могли, найняли золотом на нього одного філософа-волхва, на ім’я Єрмоген, щоб змагався з Яковом й осоромив учення його. Волхв цей зухвалий, не хотівши сам з Яковом розмовляти, послав учня свого на ім’я Філит, кажучи: «Не лише мене самого, але навіть мого учня не зможе Яків у суперечці здолати». Філит же розмовляв з Яковом святим, не зміг противитися премудрості Духа Святого, яка в апостолі була, наче німий, замовк, розчулився і, повернувшись до учителя-волхва, сповістив, що нездоланне учення Якова, що й чуда підтверджують. І радив учителеві, аби покинув своє учительство й захотів бути учнем Якова. Зухвалий же Єрмоген волхвуванням своїм прикликав бісів і звелів їм тримати Філита на одному місці, наче зв’язаного, щоб анітрохи не зміг порухатися. І казав: «Побачу, чи тебе Яків той визволить». Філит же послав одного таємно до апостола, сповіщаючи, що його біси Єрмогеновим волхвуванням зв’язали. Апостол же послав до нього обрусець свій, наказуючи, щоб, обрусець той взявши, сказав слова такі: «Господь звільнить закованих, Господь підводить скинених». І коли те сказав Філит, зразу звільнений від невидимих пут був: біси-бо обрусця апостолового й сили слів вимовлених настрашилися, покинули Філита і втекли. Філит же, насміхаючись із Єрмогена, побіг до святого Якова, і від нього навчений був святої віри, й охрестився. Єрмоген же сповнився люті і гніву, закляв бісів, що служили йому, аби Якова і Філита привели до нього. І коли біси зблизилися до хатини тої, у якій Яків святий з Філитом був, зразу ангел Господній, велінням Божим, схопив бісів тих і, зв’язавши їх невидимими путами, мучив. І взивали, що чули всі, невидимі біси, мучені силою Божою, кажучи: «Якове, апостоле Христовий, змилосердися над нами, ми-бо, велінням Єрмогеновим, прийшли, щоб зв’язати тебе і Філита. І ось нині самі міцно зв’язані й люто мучені». Святий же Яків сказав: «Ангел Божий, який зв’язав вас, нехай звільнить вас, і йдіть приведіть до мене сюди Єрмогена без всілякої шкоди». І зразу біси були розв’язані, побігли до Єрмогена і, схопивши його, в мить ока поставили зв’язаного і просили апостола, щоб дозволив їм за свої образи помститися на Єрмогені. Апостол же спитав бісів, чому не зв’язали Філита, як же їм наказано було від Єрмогена. Відповідали біси: «Ми навіть мухи з дому твого зрушити не можемо». І сказав апостол до Філита: «Господь наш звелів добром віддавати за зло, тому звільни Єрмогена і вільним зроби його від бісів». І було так. Сказав апостол до Єрмогена, від пут бісівських звільненому: «Господь наш не хоче мати невільних слуг, що з примусу для Нього працюють, але — з вільної волі, тому йди, куди хочеш». І сказав Єрмоген: «Коли вийду з дому твого, зразу мене вб’ють біси, знаю-бо, наскільки лютий гнів їхній, і неможливо мені їх уникнути, якщо ти не захистиш мене». Тоді апостол дав йому в руки палицю свою, яку в дорозі використовував. Єрмоген же ішов з палицею тою в дім свій, ніякого ж не мав від бісів наслання і страху, і пізнав силу Христову, неміч бісівську побачив — зібрав усі книги волхвування свого й приніс їх до Якова святого і, припадаючи до ніг його, взивав: «Рабе правдивий правдивого Бога, що витягаєш душі людські з погибелі, помилуй мене і прийми ворога свого в учні». Навчився Єрмоген святої віри, прийняв хрещення, і книги ворожбитські велінням апостоловим попалив, і був служителем Христовим, і чуда ім’ям Христовим робив.

Те бачивши, юдеї зрушилися на гнів великий і намовили царя Ірода, щоб гоніння підняв на Христову Церкву і Якова, щоб убив. Підняв тому Ірод руки, щоб образити когось із Церкви, й убив Якова, брата Іоаннового, мечем. Побачивши, що подобається це юдеям, вирішив взяти й Петра і посадити до темниці. Пише ж Євсевій, Кесарії Палестинської єпископ, про святого Якова й таке, що коли засуджений був від Ірода на смерть, муж один на ім’я Іосія, один з тих, що донесли на апостола до Ірода, бачивши мужність і сміливість Якова святого, невинність же і святість його розумівши і правдивість сказаних слів його про прихід Месії пізнавши, увірував у Христа й сповідником Христовим несподівано виявився. Зразу-бо й того зі святим апостолом Яковом засудили на смерть. Ідучи на місце смерти, розслабленого одного, що на шляху лежав, апостол святий здоровим зробив. І коли готували шиї свої на потяття, просив Іосія Якова святого, аби пробачив йому гріх, у невіданні сподіяний, що був на нього наклепником перед царем. Апостол же, обнявши його, поцілував, кажучи: «Мир тобі». І прийняли кінець. Після усічення учні святого апостола Якова, взявши тіло учителя свого, Божою настановою в Іспанію віднесли, де й донині з гробу його зцілення недуг подаються і відбуваються чуда на славу Христа Бога з Отцем і Святим Духом, якого все творіння прославляє навіки. Амінь.

Тропарі, кондаки, молитви та величання