Мiсяця липня у 14-ий день

Святий апостол Акила, один iз сiмдесятьох апостолiв, був учнем святого апостола Павла, i той поставив його єпископом. Юдей же був, родом iз Понтiйського краю, спершу перебував в Iталiї iз жiнкою своєю Прискиллою, перед тим як повiрив у Христа. Коли ж Клавдiйцiсар звелiв був вiдлучитися юдеям з Риму, тодi Акила з дружиною пiшов до Коринфа. Причина ж того вiдлучення юдеїв з Риму була така. Коли почалося благовiстя Христове в Римi i святий верховний апостол Петро туди прийшов, багато з юдеїв, якi жили в Римi, прийняли святу вiру в Христа. Ще бiльше перебувало в невiрствi, i була мiж ними велика суперечка: однi визнавали Христа iстинним Месiєю, iншi ж Його вiдкидали й ображали. Невiруючi юдеї як у Єрусалимi та iнших краях, так i в Римi злiсно повставали на вiрних, анi чути не хотiли iмени Iсуса Христа, ще ж i еллiнiв на те намовляли, гонячи звiдусiль вiрних. А тi з еллiнiв, що до Христа навернулися, захищали вiруючих юдеїв вiд невiруючих юдеїв, i здiймався помiж ними галас i сварки, про що стало вiдомо Клавдію цiсарю. А тому що вiрнi називали Христа Господом, Сином Божим i Царем Iзраїлевим, злякався цiсар, щоб не пiднявся народний бунт й iнший якийсь не з’явився серед них цар, що хотiтиме забрати його владу. Через те звелiв всiх юдеїв, вiрних i невiрних, iз Риму i зi всiєї Iталiї вигнати. Ще ж i про iншу причину вигнання того повiдомляють: що невiрнi юдеї звабили на свою юдейську вiру царицю Агрипi- ну, жiнку Клавдiя.

Коли були вигнанi звiдти юдеї, вигнаний був i Акила, як юдей, i жив у Коринтi, годувався з труду рук своїх: був за ремеслом скинотворець. Тим часом святий апостол Павло, проповiдуючи Христа серед язичникiв, прийшов з Атен до Коринта, що був стольним градом Ахаї, i зустрiв там Акилу з Прискиллою, перебував у них, бо мав одне ремесло з ними, i робив з ними намети, i, навчивши їх вiрити у Христа, охрестив. Пробув же Павло в Коринтi, сперечаючись з юдеями та еллiнами про Христа i навчаючи слова Божого, рiк i шiсть мiсяцiв, тодi вiдплив до Сирiї. Рушили за ним Акила i Прискилла, як за учителем своїм i провiдником до спасення, прив’язавшись до нього духовною любов’ю. I пристав святий Павло з ними й iншими послідовникам и своїми в Ефесi. Захотiв же у празник Пасхи, що надходив, бути в Єрусалимi, тому залишив в Ефесi Акилу i Прискиллу, щоб навчали ефесян святої вiри в Христа Iсуса, а сам пiшов до Єрусалима, обiцяючи знову повернутися до них в Ефес.

Пiсля вiдходу Павла в намiрену його путь прийшов до Ефеса Аполлон-юдей, родом з Олександрiї, муж вчений i сильний у книгах. Вiн мав знання про путь Господню i горiв духом, говорячи i навчаючи достеменно про Господа, хоч не знав ще хрещення у Пресвяту Тройцю, лише Йоанове хрещення проповiдуючи. Чуючи смiливi слова того Аполона на зiбраннях, Акила i Прискилла взяли його до себе й точно розповiли йому про путь Господню. Пiсля того святий Павло повернувся з Єрусалима в Ефес i написав звiдти Перше послання до коринтян, що вiрили в Христа, закiнчуючи його так: «Вiтають вас у Господi вельми Акила i Прискилла, з домашньою їх Церквою». Тобто зi своєю челяддю.

Коли помер цiсар Клавдiй, знову дозволили юдеям жити в Римi, i поверталися вони кожен на попереднє своє мiсце в Iталiї, до перших своїх маєткiв. Тодi й Акила з Прискиллою повернулися до Рима. Коли ж Павло святий знову до Коринта прийшов i написав звiдти Послання до римлян, не забув у ньому передати своє вiтання цим любим учням своїм, кажучи в останнiй главi так: «Вiтайте Прискиллу i Акилу, спiвробiтникiв моїх у Христi Iсусi, якi за душу мою свої шиї поклали, їм же не я один дякую, але i всi церкви поган». Недовгий час святий Акила затримався в Римi, знову пiшов до Азiї з подружжям своїм, учинив учитель його Павло про повiдувати слово Боже, поставивши його єпископом. Прийшовши до Ефеса, помагав у трудах святому апостоловi Тимотею, учневi Павловому, якого святий Павло поставив ефесянам за єпископа i залишив там, про що в першому до нього посланнi, з Лаодикiї написаному, говорить: «Як просив я тебе зостатися в Ефесi, йдучи в Македонiю». Пiсля того як святого апостола Павла переслiдували єрусалимськi юдеї, його, веригами зв’язаного, привели до Рима. Звiдти вiн написав Друге послання до Тимотея в Ефес, де знову згадав i цих любих своїх учнiв, кажучи: «Вiтай Акилу i Прискиллу». Проповiдував Акила святий Христа в Азiї, i Ахаї, i в Iраклiї – багато людських душ привiв до спасення, з iдольської несамовитости до Богорозумiння навернув й охрестив. Пройшов же й iншi краї, благовiстуючи всюди Царство Боже i вiрою святою просвiтлюючи. I багато iдолiв розбив, i церкви пiдняв, i священикiв поставив, i напасти немало витерпiв. Убитий був невiрними i знайшов спочинок на небi з iншими святими апостолами в благодатi Господа нашого Iсуса Христа, Йому ж слава навiки.