Без категорії

Пам’ять свщенномученика Євтихія, апостола з менших

Місяця серпня на 24-ий день

Цей святий Євтихій батьківщиною мав Севастополь^ Почувши благовістування Христове, покинув батьків і ближніх і приєднався до улюбленого Христового учня й апостола Іоанна Богослова. Пішовши його слідами, став наслідувачем його життя і звичаїв, навчився від нього небесної Премудрості і благодать Божу, як із джерела, черпав. Сповнившись апостольської ревності, викорінював ідольську звабу дощенту. Також і до святого апостола Павла, як до сонця зоря, приєднався, став його наступником у проповіді Слова, з ним трудячись і мужньо всі біди терплячи. Через те був названий учнем обох: святого євангелиста Іоанна Богослова і святого апостола Павла. Ще ж і апостолом названий серед менших апостолів, хоч і не був у числі сімдесятьох апостолів, проте апостольським йменням вшанований, бо з найголовнішими апостолами потрудився у благовістуванні Христовім і був від них висвячений на єпископа, на служіння Слову та Жертві, і тому що багато країв, пройшов, проповідуючи Христа, не лише з ними, а й сам. Проте не сам ходив, а мав супутника собі — ангела Божого, який утверджував його і провіщав, що йому має бути. Всюди ж пута і рани терпів апостол Христовий, мужньо страждаючи за Господа свого.

Одного разу, коли був морений голодом у темниці довгий час, хліб з неба був посланий від Бога, безплотною рукою принесений. Ним же настільки підкріпився, що ні за що мав муки. І коли нагого на катівні його повішали, і кігтями залізними його обдирали, — миро пахуче із чистої його плоті з кров’ю витекло й наповнило повітря пахощами. Коли в полум’я вогненне був вкинений, грім з неба пролунав і дощ великий зі снігом зійшов, погасивши вогонь. А святий залишився живий і неушкоджений від вогню, славлячи Бога. Тоді відданий був на поїдання звірам, але й ті вгамувалися перед лицем його і стали наче вівці. А що чудесніше: лев, випущений на нього, заговорив людським голосом, велич Спаса Христа голосно проповідуючи, і здивував, разом і злякав всіх, що на те дивилися. І що дивного? Той, хто зміг давно ослові Валаамовому відкрити пащу8, аби говорив по-людськи, чи не міг пащі левової пристосувати до мови людської на викриття й осоромлення нечестивих, на прославлення всемогутньої сили своєї? Той самий Господь тут, що й там, був присутній і чудодіяв.

Як же святий апостол Євтихій здійснив подвиг життя свого, сказано в Пролозі: із Ефесу в батьківщину свою Севастополь був приведений, зв’язаний, і помер. А служба, що в Мінеї, згадує про те, як помер: «Мечем, — сказано, — відтяли йому святу голову, яку Ісус увінчав пречудовим вінцем перемоги».