Без категорії

Пам’ять преподобного отця Акакія Синайського

Місяця листопада в 29-й день

Блаженний Іван Листвичник у книзі своїй пише про цього ченця преподобного Акакія таке:

“Великий Іван Саваїт повідав мені правдиву й слуху достойну річ, кажучи: “Був один старець вельми ледачий і мав учня юного на ймення Акакій, простого норовом і цнотливого розумом, котрий так багато від того старця терпів злого, що багато хто не вірив, що це могло бути: не тільки-бо безчестям та докорами старець йому долягав, але щодня ранами мучив його. Було ж не без розуму терпіння його, бо Акакій тим своїм без нарікань стражданням здобував собі благодать Божу, яка звільняла його від вічного мучення. Я ж, — пише Іван Саваїт до Івана Листвичника, — бачачи його щодня такого, як купленого раба чи полоняника, який останню біду страждає, навмисне зустрічав його й запитував: “Як ся маєш, брате Акакію? Як нинішній день провадиш?” Він же відповідав мені, кажучи: “Як перед Господом Богом, так мені добре є”. І показував мені часом очі в синцях, часом шию, а іноді поранену голову. Знав-бо його я, що діяч він чесноти, і сказав до нього: “Добре, добре, терпи, брате, нехай спасіння тобі буде!” Пробув, отож, блаженний цей Акакій у немилостивого того старця дев’ять років і перед кончиною, трохи похворівши, відійшов до Бога. Поховали його в гробниці отецькій.

Старець же його після п’яти днів пішов до одного із великих отців, які там були, й каже йому: “Отче, брат Акакій, учень мій, помер”. Отець же, коли почув це, відповів: “Не вірю тобі, старче! Акакій-бо не помер”. Рече ж старець: “Отче, коли не ймеш мені віри, то прийди сам і подивись на гріб його”. Великий — бо той отець устав скоро й пішов до гробниці блаженного трудника і заголосив над Акакієвим гробом, як до живого, кажучи: “Брате, Акакію, чи ж ти помер?” Добророзумний же послушник, вказуючи, відповів: “Не помер, отче, бо діятелю послушання не можна вмерти”. Почувши це, Акакієвий старець приляканий був і впав лицем на землю зі слізьми. Відтак випросив ув ігумена поблизу гробівця того келію, і в ній зачинився, та й жив добре, дбаючи про спасіння душі своєї, і, багато вчинивши подвигів, відійшов до Господа Бога, Йому ж бо слава навіки. Амінь.