Чудо святих п’яти мучеників

Місяця грудня в 13-й день

Перед воротами Константинограда в монастирі, що називається Олімп, збудовано було церкву в ім’я святих п’яти мучеників Євстратія, Авксентія, Євгенія, Мардарія і Ореста. Звичай же був віддавна цареві і патріярхові приходити в той монастир на празник в пам’ять цих святих мучеників і подавати що на потребу ченцям. Уставлено-бо було від творця монастиря того нічого не стягати тим, що живуть у ньому, — ні поля, ні винограду, — але віддатися на святих мучеників турботу і вважати на спасіння своє. А тому що берегли заповідь того, що дав її, через те не відступили святі мученики, турбуючись потребами монастиря. Проте ж Божа благодать зі спокусами буває — як відомим стане, що уповаючі на Бога і ті, що шукають Його, не залишаться без всілякого блага, більше, ніж сподіваються на своє багатство. Спільний-бо Промислитель Бог, хотівши більше прославити місце страстотерпців своїх і тих, хто служить їм, зволив відвідати їх Своєю благодаттю і утішити в злиднях. Влаштував у час празника бурю велику з моря, і дощ немалий, і студінь сильну, і ніхто ж не прийшов з граду на празник святих мучеників. Відспівавши ж вечірню і канон, монахи, що там були, сумували, бо не мали чого скуштувати, і нарікали на святих мучеників перє,і іконою їхньою, кажучи: “Завтра підемо з місця цього і розійдемося, де хто зможе знайти собі необхідне”. І коді: були сутінки, прийшов воротар до ігумена, говорячи: “Благослови, отче, щоб я привів до тебе мужа, що прийшов від царя з двома верблюдами навантаженими”. Ігумен дозволив, зайшов муж ясний вельми, говорячи: “Цар послав вам їжу і вино”. Помолившись, вніс в палату, і скуштували всі їжу і вино, а инше сховали. І ще були всі разом, як прийшов воротар, повідаючи, що прийшли від цариці. І той був уведений, каже до ігумена: “Це прислала вам цариця риби доброї і десять золотих”. І ще він говорив, як знову прийшов воротар і повідав, що від патріярха прийшов муж. І той був введений, дав ігуменові посуд церковний, кажучи: “Благоволив патріярх завтра тут служити Літургію”. Ігумен же каже до мужа, що прийшов: “Як Бог схоче, так і зробить. Ви ж йдете звідси?” Вони ж кажуть: “Якщо є для нас місце, будемо тут до ранку”. І звелів їх ігумен відвести до паперті церковної. Відпускаючи ж їх, спитав імена їхні. І сказав спершу той, що від царя: “Я називаюся Авксентій”. А той, що від цариці, Євгенієм себе назвав. Той, що приніс від патріярха посуд, Мардарієм себе іменував. Під час же співу утреннього увійшли до церкви два мужі. І після співання Псалтиря сказав ігумен: “Хай прочитається “Читання про страждання святих мучеників”. І сказали монахи: “Залишмо його нечитаним, бо ніхто не прийшов з граду на празник”. Муж, що зайшов на співання у церкву, його ж не знали, сказав: “Дайте мені книгу, хай прочитаю Читання”. Коли це було, дійшов до місця, де мовиться: “Взутий був Євстратій у сапоги залізні з цвяхами гострими” — і, зітхнувши, вдарив у поміст церковний палицею, яку мав у руці своїй. Встромившись, палиця пустила з себе гілля, і стало дерево. Сказали ж ті, що ззаду стояли: “Чи заради себе це зробив, Євстратію?” І сказав: “Ні, малими є мої страждання супроти Божої винагороди, було це для того, щоб не залишився празник наш без тих, хто приходить з граду”. І коли це сказав, зразу всі невидимими стали. Ігумен же, вийшовши з церкви, знайшов храмину, повну хлібів і риб. Порожні ж бочки всі вина повні виявилися. Тоді сповістив швидко цареві і патріярхові про чудо, що сталося, і всі прийшли прославити Бога і святих його мучеників возвеличити, палицю ж, що стала деревом, розломили на благословлення. І багато зцілень недужим в той день було молитвами святих страстотерпців.