Благовірний цар Юстиніан і цариця Феодора

Місяця листопада на 14-й день

Святий Юстиніан, видатний державний діяч Візантії, великий ревнитель православ’я, будівельник храмів та церковний письменник, був слов’янином, родом із Болгарії. У його царювання (527–565) Візантія прославилася військовими перемогами у Персії, Африці, Італії, у яких рішуче викорінювалося язичництво серед вандалів і вестготів. За розпорядженням царя Юстиніана були закриті язичницькі школи Афінах. З метою поширення християнства в межах Малої Азії Юстиніан послав туди єпископа Ефеського Іоанна, який хрестив понад 70 тисяч язичників. Цар наказав збудувати для новонавернених 90 церков, щедро підтримував храмове будівництво в імперії. Найкращими спорудами його часу вважаються монастир на Синаї та храм Святої Софії у Константинополі. За святого Юстиніана було збудовано особливо багато храмів в ім’я Пресвятої Владичиці нашої Богородиці. Будучи людиною різнобічно освіченою, святий Юстиніан ретельно дбав про утворення церковних кліриків та ченців, наказавши викладати їм риторику, філософію та богослов’я.

Благовірний государ багато уваги і сил присвятив боротьбі з орігеністами, які відроджували брехню несторіан. Проти цих єретичних вигадок святий Юстиніан склав пісню “Єдинородний Син і Слово Божий” і ввів обов’язковий її спів у церквах. З цього часу і по сьогодні ця пісня співається на Божественній літургії перед малим входом. За наказом імператора 553 року було скликано V Вселенський Собор, який засудив вчення Орігена і підтвердив визначення IV Халкідонського Собору. Святий імператор Юстиніан дбав про порядок, право та законність у державі. Під його керівництвом і наглядом було складено повне зібрання римських законів, що дійшло до нас під назвою “Кодекс Юстиніана”. “Новели” Юстиніана входять у всі варіанти російської Кормчої Книги.

В особистому житті святий Іустиніан дотримувався суворого благочестя, багато і старанно постив. Помер святий цар Юстиніан у 565 році.

Разом з імператором до лику святих зарахована дружина його та однодумка імператриця Феодора, яка померла в 548 році. Вона була спочатку великою грішницею, прихильницею монофізитів, а потім розкаялася і вела доброчесне життя, дотримуючись чистоти душевної та тілесної.